Ретрофутуризм

Виникло бажання помайструвати роботів з різних відходів: картонних коробок, упаковок, паперових стаканчиків, комп’ютерних дисків тощо.

«Роботи першого покоління» - вийшли не зовсім схожі на роботів, до того ж, на їх вироблення пішло чимало скотчу. Тому наступне заняття ми почали з обговорення, що ж робить поробку схожою на робота. Дивились симпатичні приклади на цьому сайті.

Дійшли висновку, що, як не дивно, чим більше робот схожий на людину, тим більше він схожий на робота J. 

Бажано, щоб він «дивився», мав голову, руки-ноги-тулуб (тільки з трохи обмеженою свободою рухів). Це ніби майже людина, але «угловатая» (рос. мов). Має обмежену кількість функцій (інколи лише одну).

Цього разу скотч замінили деталями конструктора MakeDo, розрахованими на багаторазове використання, які виявилися дуже зручними та розширили можливості кріплення одних частин до інших.

Виявилось, що з коробками та різними деталями упаковки працювати цікаво і смішноJ. Буває, що матеріал викликає почуття, схоже на гидливість (пап’є-маше, глина – у деяких дітей), буває сковує страхом починати щось з нього робити (дорого коштує, або «складно відмінити попередню дію», що зробив – то зробив, шиття, наприклад). В цьому плані, працюючи з коробками, можна нічого не боятися – адже вони вже є «відходами», так що зіпсувати їх складно. Крім того в них закладено багато конструктиву та дизайнерського задуму – треба тільки знайти дотепне цьому застосування. Комп’ютерні диски можуть ставати колесами чи очима роботів, ілюмінаторами ракет, соломинки від напоїв – антенами, лотки з-під яєць – отвором для говоріння у робота чи резервуарами для балонів запасного повітря. Щоразу, як у когось виходило – всі раділи.

Оскільки наближалися новорічні свята і розпочиналася епоха астрономії, само собою виникло бажання завершити експерименти з коробками – вечіркою в стилі «ретрофутуризму» - тобто уявлень в минулому про майбутнє.

В день свята – прикрашали зірками, кометами, ракетами приміщення школи, робили макет ракети з картону, розфарбовували своїх роботів, себе та пічку флюорисцентними фарбами й танцювали під космічну музику у світлі синьої лампи. 

Подяки:

Олі Кокошко – за примноження зірок та комет силами садочку,

Томиним батькам, Сашку Петрову, Іллі та Юрі Бойко – за допомогу у створенні ракети,

Сьо – за чудову підбірку космічної музики,

Валі, Діані, Софії та всім бійцям невидимого фронту за господарювання та допомогу в організації свята! 

P.S. Взагалі, влаштовувати своїм дітям вечірку в стилі того, що тебе самого дуже хвилювало в дитинстві приблизно в їхньому віці – той ще досвід J Цікаво було пережити.

Ретрофутуризм

Катерина Окремова