Стаття «Двое крутят – один скачет» викликала жваве обговорення в БеркоШко. Там йшлося про те, що ситуація, коли двоє дітей ритмічно узгоджено крутять мотузку для третього, який стрибає – розвиває не лише фізично, але, що важливо, завдяки цьому напрацьовуються навички емпатії та здатності домовлятися (навіть без слів). І що у сучасної дітей бракує ситуацій, де б вони були вмотивовані підлаштовуватись один під одного заради певної мети (наприклад, весела гра).
Протягом Літньої школи діти стрибали через мотузку, щоправда, прив’язану одним кінцем до дерева, і крутив її дорослий.
Тому вирішили випробувати беркошколярів на здатність самим як крутити, так і стрибати.
Спочатку крутив дорослий з кимось з дітей, потім – двоє дітей. Причому одразу виникли «претензії»: «о-о! чого так погано крутиш, я так не можу стрибати!». Стало зрозуміло, що щоб вийшло – треба зусилля всіх учасників.
Допомагав зачин «Раз-два-три – почали!», «Ready, steady, go!» і рахування.
Пробували такі види стрибків:
- боком до мотузки
- спиною до мотузки (не видно, як вона підлітає ззаду) – назвали «Розумна спинка»
- підкручуючись навколо своєї вісі («Подвійна орбіта»)
Наприкінці, я запропонувала викласти з мотузки щось красиве для гарного настрою на цей шкільний день – вийшов равлик. Маруся запропонувала лягти голівками до нього, полежати відпочити :)
Катерина Окремова
Немає коментарів:
Дописати коментар