19.01.13

This is Sparta-a-a!

Цього тижня в БеркоШко ми влаштували справжню Спарту. Ні дня без требувань.

Вчимося не відволікатись на розмови і розглядання сусідів.

Робимо розминку, розтяжку ніг, розслаблення плечей і шиї. Махи руками, стрибки вгору. Вчимося стояти в упорчику, щоб не випинатись і не провисати. 

Стрибати в довжину просяться самі. Цього разу і Федькові і Машці вдалося покращити свої результати, але це було складно. Коли Федько побачив, що дорослі стрибають не набагато далі за нього, його вразило, що можливості обмежені.

Почали качати пресс, хто скільки подужає. Щоб не плутатись у результатах, кожний собі виготовив  лічильник.

Від змагальності нікуди не дінешся, все навколо побудоване на змаганні: рекорди, оцінювання, бонуси. Тому важливо прищепити адекватну реакцію на рейтинги. Що в кожного свій результат, в когось більше, в когось менше, але варто порівнювати не між собою, а з попередній своїм результатом. Наприклад, якби Федько порівнював свій результат зі стрибків з дівчатами, то не стрибнув би далі, бо в нього й так найбільша відстань. Але саме тому, що намагається перевершити власний результат, йому вдається його покращити. Тобто досягнення не повинні бути приводом для гордоти чи навпаки комплексів, а лише орієнтиром, визначенням меж власних можливостей.

Немає коментарів:

Дописати коментар