Хороша людина

Валентина Мержиєвська

Мозковий штурм на тему "Хороша людина"

Спершу я спитала, чи вважають вони себе хорошими людьми. Федько сказав: «Так, звичайно, кожна людина вважає себе хорошою». Машка задумалась і сказала, що хорошою себе не вважає. Одразу мали нагоду обговорили Федькове узагальнення, що він сам розписався за всіх людей, тобто поширив своє бачення світу на всіх інших, хоча одразу натрапив на суперечність. Звернули увагу, що напевно ми можемо говорити лише за себе, а про те, що думають інші, ми можемо лише здогадуватись.

Потім я питала Машку чому вона не вважає себе хорошою людиною. Спершу їй говорити не хотілося, але зрештою виявилося, що то через певні вчинки, які на її думку не дуже хороші. Наприклад, коли я просила не ходити по всій школі з печивом, щоб не розсипати крихти, а Маша ходила, то вона вважає, що це поганий вчинок і вона не хороша людина.

Тут думки почали розвиватись в двох напрямках. По-перше, Федько сказав, що він не вважає цей вчинок поганим, тобто оцінка залежить не лише від самого вчинку, а й від того, хто дає йому моральну оцінку, хто визначає добре це чи ні. «Что русскому хорошо, то немцу смерть» :) А по-друге, діти вирішили, що хороша людина це та, яка робить хороші справи.

Перелік хороших справ:

- Допомагає;

- Рятує;

- Добре вчиться;

- Любить;

- Піклується.

Після критичного обговорення «добре вчиться» викреслили, бо вирішили, що таку людину можна назвати освіченою чи розумною, але про те хороша вона чи погана ми визначити не можемо.

Взагалі мені сподобалось, що у хороші справи діти заносили не якісь формули ввічливості чи виконання своїх обов’язків, а оті самі риси людяності, які так складно сформулювати :)

Ще підняли питання, от якщо людина хороша, але зробила один поганий вчинок, то вона лишається хорошою чи вже ні? Кажуть, що все одно хороша. А якщо два поганих вчинки? Хороша. А якщо 20? Тоді вже погана. А де ж та межа, коли хороша людина вже перестає бути хорошою? (Ми намагались не розділяти вчинки за тяжкістю, щоб зовсім не заглючуватись, бо питання що краще один дуже поганий вчинок, чи десять так собі поганих, думаю, розтягнуло б обговорення на дві доби). Потім діти відчули, що простої відповіді тут не знайдеш і швиденько підсумували до того, що усі люди і одночасно і хороші й погані.

Трохи поговорили про те, що кожний вчинок, і хороший, і поганий, має наслідки. Навіть якщо ніхто про нього не дізнався.

Діти відмітили, що погані вчинки можна намагатись виправляти. З одного боку, якщо ти зробив поганий вчинок не навмисно і сам про це шкодуєш, то можна перепросити і не повторювати таких вчинків. А якщо ти звикаєш робити погані вчинки, то вони стають дедалі гірші, тому й покарання стають тяжчі. Трішки торкнулись питання, чому так не хочеться зізнаватись у власних поганих вчинках.

На цьому офіційну частину заняття закінчили. Федько і Машка втікли на перерву, а Іванка, яка найменше висловлювалась впродовж заняття, розговорилась і підняла кілька конкретних ситуацій, які цікаво було обговорити і ми з нею ще якийсь час спілкувались вдвох.

Друга частина обговорення виникла стихійно з дорослими. Одвічні теми добре і зла, людяності, моральності. Поступово докотились до якогось психоаналізу і забалакались до десятої вечора, забули класти малих спати :)

Думаю, що це заняття, лише перша зірочка. Відчутно, що такі питання дітей цікавлять і їм вже є що сказати. Добре, звісно, долучали до обговорення ширше коло людей, щоб відстежувати власні глюки.