Про небайдужість

Валентина Мержиєвська

Читали доволі складне оповідання «Тіно та лайливе слово». Поєднано кілька проблем: чемна поведінка і нецензурна лексика, дбайлива ставлення до довкілля, етична проблема байдужості/небайдужості. Вдалося обговорити усі аспекти.

Спершу підняли найпростішу – екологію. Обговорили застосування вторсировини, засмічення територій, знешкодження відходів. Згадали досвід кожного. Марія поділилась враженнями від берковецького смітника. Іванка розповіла як вони прибирають біля озера в селі. Федько розказав як здає з татом макулатуру. Загалом їх зацікавило не те, що відходи, насправді є ресурсом, а те, що на цьому можна заробити гроші (здаючи пляшки, наприклад. Цікаво, що це казали дівчата, а не Федько, від якого я очікувала).

Далі заговорили про погані слова. Дійшли до того, що ввічливість і вихованість, звісно, важливо, але важливіше – не робити тих поганих вчинків, які називають поганими словами.

А етичне питання вони швидко вирішили. Один з героїв каже «Адже всім байдуже!», але діти одразу звернули увагу, що, принаймні, Тіно і його тітці не байдуже. Обговорили некоректність узагальнень «всі», «ніхто», «завжди», «ніколи» - що такі вислови зазвичай не відповідають дійсності. Далі трохи поговорили про байдужість взагалі, але неглибоко, бо, як на мене, для наших то не проблема. По закінченні заняття вони вибігали на вулицю зі словами «Давайте потрубуємось (чи подбаємо) про нашу землю!»