Тане лід

Валентина Мержиєвська

Дослід на порівняння швидкості танення льоду у різних середовищах. Не торкаючись питання теплопровідності та інших визначень, просто подивитись, що відбуватиметься. 

Маємо 5 однакових крижинок і 5 склянок. Спершу я запропонувала дітям назвати – що у склянках. Холодну і гарячу воду, а також вату назвали усі. В одній склянці казали немає нічого, але Марко наполіг, що там повітря. А ще одна – з олією. Я питаю, а звідки ви знаєте, що це олія? А раптом це дизельне паливо чи якийсь сироп? Понюхали, помацали, зійшлись на тому, що таки дуже схоже на олію.

Марія знову відзначила випадіння роси на склянках з холодною і гарячою водою.

Тоді ми замалювали склянки і кожний висловив припущення, де крижинка розтане швидше. Щодо першості гарячої води розбіжностей не було. На друге місце Маша обрала холодну воду, Федько – олію, а Марко з Іванкою – повітря. Найповільніше крижинка танутиме на думку Іванки – в холодній воді, Федька – на повітрі, Марії – в олії, а на думку Марка – у ваті.

Одночасно взяли крижинки, закинули в скляночки. Гаряча вода посіла 1 місце.

Невдовзі крижинка розтанула в холодній воді. Більшість була здивована цим фактом. Крижинка у ваті майже відмовлялась танути. А от олія і повітря змагались за почесне 3 місце. При чому в олій крижинка танула дивовижно. Власне, саме це й підштовхнуло мене до цього досліду. На попередньому заняті ми визначили, що олія плаває у воді, і лід плаває у воді. Тож цікаво було – чи плаватиме лід в олії. Спершу крижинка занурилась і зависла поблизу дна. Але з часом лід почав танути і знизу крижинки почала утворюватись краплина.

Вона була важка і тягнула крижинку до дна. В якийсь момент краплина відривалась і падала на дно, а крижинка в цей час спливала до поверхні олії, поки не утворювалась нова краплинка-якір. Коли крижинка стала вже зовсім маленькою, вода утримувала її біля дна і не давала спливати. Зрештою, в олії лід розтанув швидше ніж на повітрі. Хоча щодо повітря експеримент виявився не зовсім чистим, бо ми поклали крижинку просто на дно стаканчика, і коли лід танув, навколо утворилась калюжка холодної води і частина крижинки танула на повітрі, а частина – в холодній воді. Треба буде повторити з відтоком талої води від крижинки.

Спробували подумати чому так відбувається. Федько висловив припущення, що на танення впливає те, чи омиває щось крижинку чи ні. Тоді раптово захотілось перевірити як відрізняється швидкість спокійного танення та активного омивання. Взяли дві склянки з однаковою водою і дві однакові крижинки. Одну кинули просто так, а іншу – калатали у воді. Іванка добре сформулювала: «Там, де перемішували, лід розтанув швидше.»

До цього моменту заняття було прикольне. А далі я попросила їх записати висновок про побачене і запал якось одразу згас. Мені хотілося, щоб вони задумались про причини такої поведінки крижинок, але це явно було зарано. Їм ще бракує знань і слів для таких висновків. Зрештою ми щось таки записали, але геть невдало і заняття закінчилось.

А після заняття народилось цікаве обговорення. Катюша відмітила, що той висновок, що ми записали, сформульований так, як діти ніколи не говорять. Багато іменників на кшталт «швидкість танення», «середовище». Діти, начебто, слова можуть зрозуміти, але самі так ніколи не говорять. Мене, зазвичай, підводить бажання запхнути побільше змісту в найменшу кількість слів, яке дуже розвинулось тоді, коли малі ще дуже погано писали. Але це хибний шлях, бо толку від таких висловів немає, діти їх просто не сприймають. Прийняли, що якщо вже й записувати щось, то в дитячих формулюваннях. Суть не в тому, щоб просто щось записати, а лише в тому, щоб вони зробили для себе якесь відкриття.

Далі занурились глибше. Для чого взагалі зараз проводити їм такі досліди? 

Зійшлися на такому:

1. Накопичити «базу даних» явищ, побачених на власні очі. Тоді згодом простіше буде пояснювати різні закони апелюючи до «А ось пам’ятаєте…», бо за один день півсотні дослідів не влаштуєш. 

2. Вдосконалювати спостережливість і уважність до деталей.

3. Пробувати висловлювати що саме ти побачив (наразі не роблячи висновків про причини і механізми явищ).

4. Робити припущення, де можна застосувати побачені явища.

5. Звикати до порядку проведення експериментів: дотримання однакових умов, репрезентативність вибірки, пошук крайніх випадків тощо.

(Друзі, підкажіть якщо я щось упустила.)